Соседка ведьма.

Мы переехали в новую квартиру два года назад. За это время у нас с мужем родилась дочь. Живем на первом этаже и по соседству с нами живет бабка, как я ее называю — ведьма. У неё очень злой взгляд, мы с ней со время переезда не здоровались никогда, хотя с другими бабушками из подъезда хорошо общались, они открывали нам дверь всегда, рассказывали новости про новых соседей и прочее. Все два года видно было, что бабка уже лопается от любопытства, чтобы хоть что—то узнать о нас и нашей семье. И вот когда родился ребенок, наши родители по очереди с ним гуляют и вовремя прогулки эта ведьма подходит к ним, вливается в доверие, знакомится и начинает расспрашивать про нас молодых, где работаем, наша ли квартира или снимаем, сколько получаем, как нас зовут и прочие подробности. Она очень наблюдательная, всё выспросит, куда мы уехали, когда вернемся. Поскольку наши мамы вежливые и уже тоже в возрасте, то на все вопросы любезно ей отвечают, я же сильно взбесилась, когда про это узнала. Зачем ей эта информация, чтобы с другими бабками на лавочке обсуждать, почему они лезут в нашу жизнь, я про ее жизнь не спрашиваю, а у неё внук инвалид и у  деда плохо со здоровьем он не выходит на улицу, она видимо от этого и злюка. И вот я заметила, как она стала негативно влиять на нашего маленького ребенка. До года, всегда, когда мы видим эту бабку соседку, ребенок ночами просыпается и плачет, обычно всю ночь спит крепко. Когда бабки нет, идеальный ребенок. Я уже иногда даже стала избегать встречи с ней. Мне, искренне верится, что она ведьма и сглаз на нас напускает. После года, когда во дворе бабка видит нас, ребенок вечером неуправляемый, постоянные капризы и плачь. Я уже ложки мою, от сглаза, только тогда немного успокаивается. А последнее время она приворожила нашего ребенка к себе. Познакомилась, всё красотулькой называет, любимой соседушкой, наша ей ручкой машет, баба говорит, а та и рада. Влюбила в себя, эта ведьма, нашего ребенка. И вот на днях конфетами угостила, я конечно же ребенку их давать не стала, явно нашептала на них чего—нибудь и проверить боюсь, вдруг плохо станет тому, кто их съест. Всего уже боюсь и взгляда и действия. Ужасная соседка. А для ребенка такая, прям добрая—добрая, улыбается постоянно. А если мы одни, без ребенка проходим, то взглядом злым зыркнет и все. В общем, даже и не знаю что делать. Всё думаю, а вдруг уже на нас или на ребенке порча от этой бабки есть, что-то в ней явно не чистое. И для своего возраста сильно бодро выглядит. Явно она ворожея какая-нибудь, и колдунья.

1
Читать продолжение

Мое забавное детство

А вы часто вспоминаете прошлое?Может для кого то это молодость,для меня лично детство.Я решила рассказать вам две истории из моего детства.Они довольно глупые и возможно ни капли не смешные но тогда было смешно!! История первая.Я пошла в 1 класс.Там завела очень много друзей,учителям я очень понравилась.Я была доброй и хорошей девочкой,каждому человеку верила.И вот мы […]

2
Читать продолжение

Несчастливая история юности. Романтика и любовь

Юная любовь, юная романтика, как часто они слепы и остается только боль и шрам на сердце. Романтика и любовь могут причинить и боль! Моя хорошая знакомая и коллега по работе Белла поведала одну такую историю. Несчастливая история юности. И любовь, и романтика, но с горьким привкусом… Бэлла была старшей из двух дочек матерого офицера. Их […]

1
Читать продолжение

Желанная дочь

Эта история началась еще до Великой отечественной войны. В одной деревне жила семья. В семье было три сына. Мать их давно уже мечтала о дочери. Но врач ей вынес вердикт – детей она больше иметь не может. Я не знаю, по какой причине. Жизнь была тяжелая. Муж  слышать не хотел о том, чтобы взять на […]

0
Читать продолжение

ЛЮБОВНИЦА

ЭТА ИСТОРИЯ БЫЛО НЕ ДАВНО В НАЧАЛЕ ЛЕТА. У МЕНЯ СОСЕД БЕЗ ЛЮБВИ КАК ГОВОРИТЬСЯ НЕ МОЖЕТ. НАШЕЛ ОН СЕБЕ ЛЮБОВНИЦУ В СОСЕДНЕМ ГОРОДКЕ.ЕЕ МУЖ В ГЕРМАНИИ, МОЛОДАЯ ЛЕТ 35 ЕМУ 51 ГОД. К НЕЙ ПОЙТИ НЕ МОЖЕТ, У НЕЁ ДОЧКИ 17 ЛЕТ И СЫНУ 12. ЕГО ЖЕНА РАБОТАЕТ МЕДСЕСТРОЙ (АСИСТЕНТКА) У ДИНТИСТА . РАБОТАЕТ  […]

1
Читать продолжение

Случайностей не существует

Один парень считал, что карьерный рост намного важнее, чем всякие ухаживания. Он думает, что всякие цветы, конфеты, прогулки по парку — это бред. Его отец постоянно хотел изменить отношения сына к данному делу. Но ничего не получалось. Но все изменилось через некоторое время. Парень понял, что он слишком закрыт в себе. Он никогда ни с […]

0
Читать продолжение

Одна история моей знакомой

Працюю я частнопрактикующим юристом в маленькому провінційному містечку нашої неосяжної батьківщини. За час роботи накопичилося безліч історій про дивних / неадекватних / унікальних клієнтів, і ще більше дивних / неадекватних / унікальних ситуацій, в які вищевказані особи потрапляють. Поки з’явився вільний час, вирішив поділитися деякими з них. Є у мене один клієнт — хлопець (24 […]

0
Читать продолжение

Жизнь

Мне было 12 лет. Я проводил лето у бабушки в деревне, находящейся по дороге в красноярск. Я постоянно помогал своей бабушке по огороду, поливал грядки, огребал картофан, ну и так по мелочи что нибудь. Когда я гулял, я гулял с одним единственным другом в деревне звали его Вадик. Вадик был моего возроста, соответственно и в […]

0
Читать продолжение

Героин

Ровно 6 лет назад я познакомился с девушкой по имени Марина. Мы встречались почти год и решили жениться. Ну мы жили хорошо она ходила на какие-то курсы ,я на работу и некогда ее от туда не забирал . Ну думаю ходит и пусть ходит. В один день она ушла на курсы а я отпросился с […]

0
Читать продолжение

Семья в истории человечества.

Напевно, ні про що не говорять люди так часто, як про сім’ю. Іноді жартують над собою, іноді серйозно. І це зрозуміло, справа, адже, стосується кожного з нас. Ну, а мені як священику нерідко доводиться бути мимовільним свідком різних непорозумінь і конфліктів як раз на сімейному грунті. Скільки чуєш взаємних образ і скільки бачиш розбитих сподівань! Від невдалої спроби побудувати сім’ю у багатьох з’являється почуття розчарування, іноді навіть жовчний і цинічне. Пам’ятаю, довелося мені вінчати одну молоду пару. Якими щасливими і радісними вони виглядали! І що ж? Минуло кілька місяців, і до мене прийшов молодий чоловік, але вже роздратований і похмурий, і сказав про свою дружину: «Я більше не можу з нею жити. Ми з нею абсолютно різні! А, взагалі, правду кажуть: «Хороша справа браком не назвеш!» Треба було бачити, скільки емоцій він вклав в цю гру слів! Я думаю, що схожі випадки знайомі багатьом. Сім’я як осередок суспільства, дійсно, переживає глибоку кризу. Про це не перестають нагадувати педагоги і лікарі, і беруться міркувати перед виборами державні мужі. Таку ерозію сімейного свідомості важко пояснити історично, як ніяк, що родина — найдавніший соціальний феномен, відомий і шанований в усі часи. Причому кілька стійких рис вона пронесла через всю історію людства. І ось які: — сім’я є священним інститутом. —Її члени пов’язані між собою узами шлюбу, крові або усиновлення. —Вони живуть під одним дахом або вважають цей дах своїм сімейним вогнищем. — Їх пов’язують найтісніші родинні зв’язки: мати, батько, чоловік, дочка, син, брат або сестра. — Ці люди створюють і зберігають спільні звичаї і традіціі1. Я заглянув в історичні довідники і знайшов там чимало повчального для себе. Історія завжди вчить. Добре сказав про неї св. Григорій Богослов (+389): «Час родило історію, а історія народила мудрість. І тому вона скарбниця мудрості і розум багатьох »2. Так ось, історію сім’ї, правда, умовно, можна, розділити на два великі періоди — до Христа і після Христа. У дохристиянський час найбільш поширеним був, виявляється, тип матріархальної сім’ї. Тут мати мала абсолютну владу, і виховання дітей входило в її обов’язки. Сліди такого ладу ми застаємо, наприклад, в стародавньому Єгипті і в могутньої імперії персів. Грецький історик Геродот з повагою пише про величну цариці Атосса, другий дружині знаменитого царя Дарія (521—486), а Арріан Флавій, теж грек за походженням, каже, що Малою Азією з міфічних часів Семіраміди управляли жінки. Цікаво, що і потім, коли влада в родині перейшла до батька, і встановився так званий патріархат, жінки тільки формально поступилися свої переваги, а на ділі, продовжували панувати в сім’ї. Чоловікам залишалося тільки жартувати: «Така вже особливість їх статі». Зріле сімейне право було в законодавстві Вавилона і Ассирії. Тут панувала моногамія, хоча неохоче зізнавалися і дружини нижчого рівня — полонянки рабині. Наречений і наречена укладали шлюбний договір, який давав жінці звання дружини. Батько мав великі права над своїми дітьми, і навіть міг віддавати їх позикодавцеві в заставу за виплату боргу. Якщо чоловік помирав першим і без заповіту, то дружина залишалася в його будинку, і діти зобов’язані були її годувати. Знало сімейне право Вавилона і Ассирії та усиновлення, яке давало яку усиновлено рівну з іншим синами частку у спадщині, але не на шкоду синам по крові. Батько міг розірвати усиновлення та вигнати дитину, і той, якщо відрікався від сім’ї, яка усиновила його, вважався вигнаним. У стародавній Спарті, знаменитої військової республіці, законодавство свідомо послаблювало сімейні узи. Юнаки—воїни і після шлюбу продовжували жити в гуртожитках. Чоловік міг лише таємно відвідувати свою дружину, а потім повертався до своєї кімнати. Звичайно, про це всі знали, але виду не подавали. І тільки в старшому віці подружня пара могла влаштувати власний сімейне вогнище і вести нормальне сімейне життя. В цій державі воїнів суворо карала подружня зрада. В Афінах сім’я повністю підпорядковувалася батькові. Він розпоряджався дружиною, дітьми і слугами. У будинку нічого не могло відбуватися без його дозволу. Дружина мала свободу лише настільки, наскільки їй дозволяв чоловік. Якщо він бажав її прогнати, досить було його заяви про це у присутності свідків, а коли народжувалися діти, він вирішував, чи буде їх виховувати. Батько міг також вигнати дітей з сім’ї і публічно позбавити їх спадщини. Але цією владою батько, як правило, не користувався. Пам’ятники близькою до Афін давньогрецької літератури, наприклад, комедії Арістофана, показують зовсім інших чоловіків. Вони потурають слабкостям своїх дружин і дуже поблажливі до своїх дітей. Суворим було і сімейне право патріархального Риму. Однак вже до 2—століття нашої ери, коли Рим переживав період свого найвищого могутності, погляди суспільства на сімейні відносини змінилися. Громадська думка починає вимагати від батьківської влади ніжною батьківської любові, і юристи розробляють знамениту формулу, що стала символом.

0
Читать продолжение

Вежливые люди

Как-то я уже рассказывал вам историю о том, почему стоит зимой носить шапку. В тот день, мы с моим другом по работе попали в довольно неприятную ситуацию, оставшись в холодном плену почти на сутки. Эта история многому меня научила, я стал более внимательно относиться к ситуации на дороге, и зимой стал с собой брать теплые […]

1
Читать продолжение

История о дружбы

Здравствуйте, меня зовут Андрей, і я хочу вам розповісти одну історію.Ведь всім відомо, що друзі по життю змінюються: друзі в школі, друзі в універі, друзі на роботі. У мене все трохи не так. Де то в три роки мене віддали в садік.Первий етап (ясла) я пам’ятаю погано, але от в перший день мого перебування в молодшій групі я познайомився з двома хлопчиками, Глібом і Максимом, і я відразу вирішив, що буду з ними дружити. Так ми і дружили, втрьох. Ми були вкрай комунікабельними і спілкувалися з усіма, але друзями ми називали тільки один друга.Всегда вступали один за одного, завжди разом відгребалися. Разом ми закінчили садок, разом сиділи в костюмчиках на випускному. 1 вересня першого класу я зайшов раніше всіх в кабінет і став шукати своє ім’я на листочках, розставлених по партам.Нашел.Сел. Мена стало цікаво, хто ж мій сосед.Прочітав його ім’я і прізвище я був трохи приголомшений: на тому листочку була написано прізвище та ім’я Гліба, через пару хвилин зайшов і сам Глеб.В костюмі, з квітами і посмішкою до ушей.Чуть пізніше з’ясувалося , що на задній парті сидить Макс.Он був трохи ображений, на той факт, що він сидів НЕ снами, а з якоюсь девочкой.Первие пару років він лаявся з блондинистій сусідкою Оленою, але в 9 класі вони стали ходити за ручку. Макс став з нею проводити багато часу і злегка відійшов від нашої компанії. Основне наше проведення часу становило сидіння на лавочках, попиваючи найдешевший лимонад і покурюючи пачку синього Честор. Курити до речі ми стали в 8 класі, і не кинули до сих пор.Так ми і провчилися 11 років, сидячи за сусідніми партами: я, Макс, Гліб і Елена.І так само разом сиділи в костюмах на випускному. Склавши іспити, все втрьох надійшли в Північну Столицю (самі ми з трохи периферійного міста). Олена не надійшла, вона залишилася в рідному місті і тепер працює офіціанткою в одному барі. По групах студентів розподіляли на Рандома, але видно доля не збиралася нас роз’єднувати. І ось ми знову разом сидимо у великій аудиторії і слухаємо лекції, разом ходимо на практики, разом складаємо іспити: Я, Гліб і Макс. Наша компанія, поповнився одиноким Максом, знову скоротилася: Гліб почав залицятись до руденької Надею з нашого потока.І ось ми вже вдвох з Максом сидимо на лавочках, п’ємо лимонад, куримо Честор. Ми закінчили універ, і знову разом сидимо на випускному. На роботу нас рекомендували препод, і прийшовши на співбесіду після дзвінка з фірми, біля входу зустрів, не повірите, Макса і Гліба. Іронія іронія, ми працюємо на одному підприємстві, в одному відділі. І ми ще багато разів сиділи разом в костюмах. Зараз ми всі втрьох відпустили бороду, купили по квартирі і машині. Чому я пишу все це в 5 ранку? Тому що мене розбудили два близнюки: Гліб Андрійович і Максим Андрійович. Зараз я уклав дітей, поцілую дружину і ляжу спати, адже завтра потрібно їхати пологовий будинок зустрічати Надію з маленьким Андрієм Глібовичем. У мені все, спасибі за увагу.

1
Читать продолжение

Слепая любовь

Эта история произошла несколько лет назад. В одной семье муж слепо любил свою жену. Даже через десять лет совместной жизни его чувства не охладели. С работы он всегда ее встречал накрытым столом. Прекрасно готовил сам, помогал с делами по дому, никогда и не в чем ей не отказывал. Он любил ее с юности, она была […]

3
Читать продолжение

Приключение на лесу.

Это был где-то в ноябре 2018 года. Зима-холодный мороз.Я как то сказал папе:»Папа, я хочу шашлык давай, на природу». Папа не отказался. Мы:папа,я,сестра,братик и мама выехали на природу.Очень приятно когда вся семья собрались.На дороге встретили какой то бабушку и остановились.-Бабушка, давайте мы вас довезем.Бабушка:-Сама доберусь.-Ну, давайте зима, холодно же . -Я сама доберусь вам ясноо! […]

0
Читать продолжение

Приключения

Зимой 1995 года мой дед Александр Казаков Генадьевич и его друг Олег Страхов Григорьевич отправились на охоту за косулями на урале. После 2-3 часов охоты дед со своим другом набрали около 20 кг дичи, но вдруг друг деда подстрелил ещё 1 косулю и она упала в овраг. Дед со своим другом как только добрались до […]

0
Читать продолжение