Детектив детально розглядав місце злочину . Він ходив туди-сюди , старався угледіти кожну деталь , яка могла б пролити світло на цю історію . А ще п’ять годин тому , він не знав , як провести вечір .
-Працював професіонал .
Правильний висновок зробив один з присутніх у тому будинку . Хоча це було очевидно . А детектив все ходив . Він хотів зібрати всі факти в кучу , щоб отримати хоч приблизну версію подій , але нічого не виходило . Мера міста увезли звідси пару годин тому . На підлозі сліди крові . Вірогідно поранений містер Мілгерд повз , стікаючи кров’ю . Звідки ? Сліди починались в центрі вітальні . З права була кухня , в кутку двері до комори , по коридору зліва – гараж . Двері були відчинені . Свідків не було . Вбивці не має . Ніде не було знаряддя вбивства . Це , ймовірно , був ніж . Багато крові , дуже багато . Коли , за що і хто його вбив ? Це міг знати тільки вбивця .
-Чи щось вкрали ? Може пограбування ?
Ці запитання почав задавати помічник детектива , який запізнився , і ці запитання були правильними .
-Ні , це було вбивство .
Детектив підійшов до якогось чоловіка . Саме він знайшов тяжко ( і як виявиться пізніше смертельно ) пораненого Містера Мілгерда .
-Містер Папкінс заспокойтеся , чуєте мене .
Детектив взяв за плечі свого співрозмовника і подивився йому у вічі в надії заспокоїти .
-Містер Папкінс , зосередтися , згадайте все , що ви бачили коли знайшли його .
Папкінс був у розпачі . Він ледве міг говорити . Зібравши останні сили , які у нього були , він почав .
-Т-т-так , я вас слухаю .
-Розкажіть про все , що було , коли прибули на місце злочину ?
Папкінс поринув у свої спогади . Він згадав усе , що бачив і відтворив події кількох годинної давнини .
— Зупинився , вийшов з машини , підійшов до будинку . Світла в будинку не було . Двері були відчинені . Нікого я не бачив …
Він зупинився . Наступні спогади він хотітиме забути все своє життя , але не зможе .
— Я зайшов до будинку … Нічого не було видно … Я окликнув містера Мілгерда … Я почув якийсь стогін недалеко …
Паузи ставали все довші .
— Я ввімкнув світло … і … побачив … його … Він тільки тихо стогнав час від часу . Я відразу викликав швидку і поліцію …
Містер Гаврок відійшов від нього . Більше інформації він не взнає, та йому і не треба . Прослідувавши в вітальню він уважно роздивився все навкруги . Вбивця повинен був звідкись прийти . Гараж або вхідні двері . Хоча він вже міг тут бути . Але хоч в першому хоч в другому випадку йому треба було сюди потрапити . Якщо він прийшов сюди ввечері і вбитий йому відчинив двері … Він не міг почати бити його ножем прямо в дверях бо там би були сліди крові . Можливо мер знав вбивцю . Чи в того була причина дійти аж до центру вітальні і фактично центру будинку .
— Ларін , пройдись по всіх вікнах в будинку , чи нема там відчинених вікон чи чогось цікавого .
Ларін почав виконувати завдання . Тим часом детектив пішов до гаражу і продовжив роздуми . Гараж був пильний з великою кількістю інструментів , якими давно ніхто не користувався . Двері в гараж з вулиці були зачинені на ключ . Вікон там не було . Але якщо вбивця зробив дублікат ключів ? Тоді любі двері могли бути входом . Автомобіль не викликав підозр , але було видно що він не їздив уже місяць .
— Дивно .
Нічого цікавого в гаражі більше не було . Детектив повернувся у вітальню . Вона була простора . Був диван Г-подібної форми , телевізор , стіл в центрі , столик під стіною , вікно , сходи на другий поверх і двері в гараж , кухню і в комору . Наступною була кухня .
Кухня була не велика , звичайна . Декілька столів , раковина , шафа , декілька тумбочок . Це все було не важливе . Два вікна – ціль візиту на кухню . Одне не могло відчинятись ,тому воно відразу відпадає . Друге було відчинене .
— Вірогідно , хтось його відчинив і забув зачинити . Тільки хто ?
Господар будинку забув зачинити вікно і це стало причиною його смерті ? Ні . Вбивця не міг надіятися на це . Хоча він міг тижнями чекати цього . Ні . Це безглуздо . Але можна відкрити це вікно і зовні . Потрібно перевірити відбитки пальців , але він міг бути в перчатках .
— Тоді він і справді професіонал .
До кухні зайшов Ларін .
— Шеф . Я все провірив . Всі вікна зачинені з середини . Також я знайшов пістолет у шухляді у спальні . А ще на Вас чекає інспектор у вітальні .
— Так , уже іду .
Детектив і його помічник увійшли до вітальні де на них уже чекав інспектор . Сам він був немолодий . В поліцейському плащі . Хоча їх відмінили вже давно , але він з гордістю продовжує його носити . Його кожані , чорні , далеко не нові перчатки стискали папку з якимись важливими , але такими незначними документами в нашій історії .
— Містере Гаврок і …
Інспектор Порпон задумливо подивився на хлопця , який стояв поруч .
— Це мій стажист Ларін Фінчер .
— Ларін це інспектор поліції Порпон Лонрпек . Ми підпорядковуємось йому .
— Я викликав Вас , бо це справді серйозна справа . Щоб не гаяти часу я розповім вам все , що знаю . Отже , свідків вбивства не було , головні двері були відчинені , всі вікна зачинені , знаряддя вбивства немає , у вбитого був пістолет у своїй спальній кімнаті . Він зареєстрований у цілях самозахисту як високопосадової особи . З нього пострілів не робилося . Ніде немає відбитків пальців . Хоча стовідсотково я стверджувати не можу .
— І це правда . А ще Ви дещо прогавили — вікно на кухні відчинене . Хоча вікна не є повністю захищеними . Їх при належному умінні можна відчинити з зовні , але якщо ви говорите що відбитків пальців немає ніде то він , ймовірно , працював в перчатках .
— Якщо це так то знайти його стає тяжче .
— І справді немає жодного свідка ? Будинків багато навкруги .
Вмішався в розмову до цього мовчазний стажер .
— Я сам в шоці . Хоча опитування ще ведеться , але самі бачите – ніч , убили мера скоріше всього , ножом , криків не було .
Обличчя інспектора спохмурніло . Тобто воно і було похмуре , але з-за сивої бороди і брів це було погано видно .
— А хто міг його вбити ? Чи є якісь версії ?
— Є і багато але яка із них вірна .
— Так у нього було багато ворогів .
— А у кого їх не має ?
— Але спочатку нам треба знайти вбивцю , а вже потім замовника .
— Це вірно .
Після недовгої паузи розмова продовжилась .
— А ще дещо . На столі біля якого ймовірно і нанесли удар ножем стояла поштова коробка .
Усі мовчки підійшли до стола .
— Якщо ви мовчите то вона скоріше всього порожня .
Підійшовши до коробки припущення підтвердилося .
— Що в ній було невідомо . Проте вона була принесена сьогодні .
— Може в ній було щось цінне і це щось захотіли викрасти , а мер став на шляху .
— Я думаю якби це було щось і справді цінне то Мілгерд розумів усю серйозність ситуації і те що у нього могли це щось вкрасти і мав би при собі пістолет . Він не був дурним . Та і звідки комусь знати що саме прийшло меру сьогодні . Та і навіть якщо про це знали то легше це щось було вкрасти в почтовому відділенні .
— Логічно . Проте всього ми знати не можемо . Як і те чому це щось зникло .
